Кафедра хірургічної стоматології заснована у 1920 р. під назвою "Оперативне зуболікування". Очолив її практикуючий лікар М.І.Шапіро, який у 1901 р. стажувався в Берліні протягом 4-х місяців з фаху "щелепна хірургія". Заняття проводились на базі хірургічного кабінету стоматологічної поліклініки, викладачі (завідувачі та три асистенти, в тому числі С.Н.Вайсблат) забезпечували тільки навчальний процес.
Професор М.І.Шапіро, завідував кафедрою до 1931 p., а з 1932 р. її очолював професор С.Н.Вайсблат, під керівництвом якого в Україні створена наукова школа хірургів-стоматологів.
Щелепно-лицеве відділення Київського інституту ортопедії та травматології було клінічною і науковою базою кафедри, де здійснювалась лікувальна та великий обсяг наукової роботи, робота присвячувалась в основному двом проблемам: місцевому знеболюванню щелепно-лицевої ділянки та одонтогенному остеомієліту щелеп.
До початку війни штат кафедри мав такі посади: завідувач, 3 доценти, 11 асистентів, 10 клінічних ординаторів, 7 аспірантів та 4 протезисти. Під час війни та післявоєнні роки кафедра продовжувала розробку зазначених наукових проблем. Результати досліджень були узагальнені в трьох кандидатських дисертаціях.
Усього під керівництвом професора С.Н.Вайсблата виконано 12 кандидатських дисертацій. Його перу належать численні наукові роботи, в тому числі 2 монографії: "Провідникова анестезія в хірургії зубів та щелеп", яка витримала 6 видань та "Гнійні остеомієліти щелеп". Обидві роботи і тепер мають велику теоретичну та практичну цінність.
Як член Київского товариства стоматологів (1935-1953 pp.) та головний стоматолог МОЗ УРСР (1946-1953 pp.), професор С.Н.Вайсблат зробив багато для наукової та практичної підготовки стоматологів України. Він брав участь в організації обласних товариств стоматологів, був ініціатором впровадження новітніх досягнень науки в практику лікувальних установ. С.Н.Вайсблату присвоєне звання заслуженого діяча науки УРСР.
У 1953-1961 pp. кафедрою хірургічної стоматології завідував професор М.В.Фетісов. Основні напрямки наукової роботи в ці роки: подальша розробка проблем знеболювання щелепно-лицевої ділянки, одонтогенний остеомієліт та питання пластичної хірургії. Запропоновано методики провідникової анестезії та методи усунення деформації носа при вродженому незрощенні губи, формування філатовського стебла з кісткою для заміщення дефекту нижньої щелепи, остеосинтез відламків нижньої щелепи за допомогою дротяного шва, металевого стрижня або капронової нитки, пломбування кістозних порожнин гомо- та гетерокріотрансплантатами. Під керівництвом М.В.Фетісова захищено 5 дисертацій, із них одна докторська.
Кафедра, маючи у розпорядженні 33 ліжка у щелепно-лицевій клініці та 7 крісел у хірургічному відділенні стоматологічної поліклініки інституту, успішно здійснювала педагогічну, лікувальну та наукову роботу. Надруковано 100 наукових статей, 2 монографії: "Местное обезболивание в челюстно-лицевой области" та "Одонтогенный остеомиелит челюстей". У докторській дисертації Г.І.Семенченко (1956 р.) викладена нейротрофічна теорія розвитку остеомієліта щелеп. У 1958 р. Г.І.Семенченко обраний на посаду завідувача кафедри хірургічної стоматології Одеського медичного інституту, де створив авторитетну школу хірургів стоматологів, був деканом стоматологічного факультету до 1969 р.
У 1961 р. кафедру хірургічної стоматології очолив професор Ю.Й.Бернадський. Під його керівництвом розглядались нові проблеми - історія і бібліографія радянської стоматологічної науки, патофізіологія та біохімія операційної травми, травматологія, онкологія, відновно-реконструктивна хірургія щелепно-лицевої ділянки та геронтостоматологія.
Отримано нові дані про патофізіологічні зміни в організмі хворих при щелепно-лицевих операціях. Розроблено методики премедикації з метою потенціювання місцевої анестезії із застосуванням нейроплегічних і транквілізуючих препаратів; рекомендовано новий знеболювальний препарат - тримекаїн; упроваджений ендотрахеальний наркоз. У 1981 р. розпочато вивчення проблеми загального знеболювання у дітей.
Широко розроблювались та впроваджувались нові методи діагностики та лікування вроджених дефектів піднебіння. Розроблені методи лікування анкілоза скронево-нижньощелепного суглобу, способи стимулювання кісткоутворення при переломах щелеп, апаратне лікування переломів лицьового комплексу та нижньої щелепи, склерозуюча терапія кавернозних гемангіом м'яких ткани обличчя.
Успішно застосовується метод реплантаційної остеопластики при резекції нижньої щелепи з приводу доброякісних пухлин. З нових позицій вивчаються патогенез, клініка та лікування запальних процесів щелепно-лицьової ділянки у дітей та дорослих. Створена експериментальна імуно-супресивна модель остеомієліту щелеп, був розроблений спосіб диференційної діагностики остеодисплазії та остеомієліту щелеп у дітей, запроновані засоби їх місцевого лікування.
Втілено в практику метод кріохірургії доброякісних новоутворень. Уперше в країні було розпочато вивчення проблеми надання стоматологічної допомоги хворим похилого віку.
Велика увага надавалась вивченню історії вітчизняної стоматології, а також бібліографічному аналізу літературної спадщини радянських стоматологічних шкіл, що знайшло своє відображення у двох довідкових томах бібліографічного керівництва "Советская стоматологическая литература". На кафедрі створено понад 20 монографій, підручників і керівництв, серед яких навчальні посібники для студентів стоматологічних інститутів та факультетів "Хирургическая стоматология" (1966), "Основы хирургической стоматологии" (1970, 1983, 1984), "Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области" (1978, 1985) професора Ю.Й.Бернадського, а також монографії "Одонтогенные гаймориты" (1968), "Геронтостоматология" (1973), "Очерки гнойной челюстно-лицевой стоматологии" (1978), "Медицинская реабилитация детей с несращением неба" (1978) та інші публікації колектива авторів під керівництвом Ю.Й.Бернадського.
Ефективній роботі сприяли клінічні бази кафедри - щелепно-лицьове відділення лікарні № 23 на 65 ліжок, яке розташовувалось на 4 поверсі стоматологічної клініки, а на 1 поверсі - амбулаторне хірургічне відділення, спочатку на 18, а з 1983 р. - на 36 стоматологічних крісел.
Навчальні бази кафедри були оснащені сучасним обладнанням, необхідним для лікувальної та науково-дослідної роботи (кардіокомплекс, гелій-неоновий лазер, тепловізор, електроскальпель та ін.). У 1971 р. курс навчання був доповненний навчанням на базі відділення пухлин голови та шиї Київського рентгено-радіологічного та онкологічного інституту, який забезпечив навчання студентів сучасним методам ком-г лексного лікування злоякісних пухлин. У 1980 р. створено щелепно-лицьове відділення для дітей на ЗО ліжок, керівник - доцент Р.Н.Чеховський (дитяча лікарня № 3), збільшено до 60 ліжок у 1983 р. (лікарня "ОХ-МАДИТ"), керівник - доцент Д.В.Дудко, на базі якого у 1990 р. створений Український Центр по лікуванню дітей з щелепно-лицьовою патологією. Відділення щелепно-лицьової хірургії для дітей стало базою для виконання 4-х захищених докторських дисертацій. Так, у 1982 р. доцент Р.Н.Чеховський захистив докторську дисертацію на тему: "Проверка основных этапов ураностафилопластики и их эффективности в реабилитации больных с врожденными дефектами неба" (ВАК СРСР не затверджена), у якій започаткував напрямок до малотравматичної хірургії піднебіння.
У 1987 р. доцент Д.В.Дудко захистив докторську дисертацію на тему: "Клиника и лечение гемангиом челюстно-лицевой области у детей". У 1989 р. доцент Л.В.Харьков захистив докторську дисертацію на тему: "Лечение врожденных несращений неба", в якій запропонував нові методи малотравматичних усунень незрощень верхньої губи та піднебіння, а в 1988 р. - асистент Ю.А.Юсубов у докторській дисертації "Остомиелиты нижней челюсти у детей" в експерименті і клініці обгрунтував імунно-су-пресивну модель розвитку остеомієліту у дітей, потребу проведення імуностимуляції та імунокорекції.
У 1983-1993 pp. на базах кафедри функціонувало 125 ліжок (з них 60 - для дітей) та 40 крісел у стоматологічній поліклініці та 2 пункти невідкладної допомоги хворим з патологією щелепно-лицьової ділянки.
З 1968 р. кафедра є базою підвищення кваліфікації викладачів кафедр хірургічної стоматології держави, і за 20 років тут підвищили кваліфікацію викладачі 45 медичних інститутів.
Більшість докторів та кандидатів наук, які виховані під керівництвом професора Ю.Й.Бернадського, працювали й працюють у Національному медичному університеті, серед них професори Д.В.Дудко, В.С.Коваленко, Л.В.Харьков, В.О.Маланчук, доценти Р.М.Чеховський, П.В.Ходорович, В.В.Макареня, Ф.Ф.Возний, Л.Ф.Позняк, Л.М.Яковенко та ін. Професор Ю.А.Юсубов з 1990 р. працює в Азербайджанському медичному університеті (Баку), професор Атеф А. Надаф - в Дамаску (Сирія), Абдель А.Халиль - в Александрії (Єгипет).
Учень Ю.Й.Бернадського та С.І.Криштаба - В.П.Неспрядько завідує з 1984 р. кафедрою ортопедичної стоматології, і з 1993 р. є деканом стоматологічного факультету. Більшість клінічних ординаторів, магістрів та лікарів-інтернів працюють у різних навчальних науково-дослідних і практичних стоматологічних установах.
Характерною ознакою науково-дослідної роботи кафедри стало широт ке комплексування з теоретичними та клінічними кафедрами інституту, лабораторіями НДЦ та науково-дослідними інститутами МОЗ АМН та АН України. До науково-дослідної роботи активно залучаються студенти, готуються кадри вчених для країн СНД та інших держав.
З 1963 р. кафедра розвивала і підтримувала широкі міжнародні наукові зв'язки з щелепно-лицьовими хірургами із США, Франції, Німеччини, Японії, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, представники яких неодноразово відвідували клініки кафедри. Професор Ю.Й.Бернадський неодноразово брав участь у міжнародних та національних конгресах і симпозіумах щелепно-лицьових хірургів. У 1984 р. він обраний почесним голицьової ділянки у дітей та дорослих. Створена експериментальна імуно-супресивна модель остеомієліту щелеп, був розроблений спосіб диференційної діагностики остеодисплазії та остеомієліту щелеп у дітей, запроновані засоби їх місцевого лікування.
Втілено в практику метод кріохірургії доброякісних новоутворень. Уперше в країні було розпочато вивчення проблеми надання стоматологічної допомоги хворим похилого віку.
Велика увага надавалась вивченню історії вітчизняної стоматології, а також бібліографічному аналізу літературної спадщини радянських стоматологічних шкіл, що знайшло своє відображення у двох довідкових томах бібліографічного керівництва "Советская стоматологическая литература". На кафедрі створено понад 20 монографій, підручників і керівництв, серед яких навчальні посібники для студентів стоматологічних інститутів та факультетів "Хирургическая стоматология" (1966), "Основы хирургической стоматологии" (1970, 1983, 1984), "Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области" (1978, 1985) професора Ю.Й.Бернадського, а також монографії "Одонтогенные гаймориты" (1968), "Геронтостоматология" (1973), "Очерки гнойной челюстно-лицевой стоматологии" (1978), "Медицинская реабилитация детей с несращением неба" (1978) та інші публікації колектива авторів під керівництвом Ю.Й.Бернадського.
Ефективній роботі сприяли клінічні бази кафедри - щелепно-лицьове відділення лікарні № 23 на 65 ліжок, яке розташовувалось на 4 поверсі стоматологічної клініки, а на 1 поверсі - амбулаторне хірургічне відділення, спочатку на 18, а з 1983 р. - на 36 стоматологічних крісел.
Навчальні бази кафедри були оснащені сучасним обладнанням, необхідним для лікувальної та науково-дослідної роботи (кардіокомплекс, гелій-неоновий лазер, тепловізор, електроскальпель та ін.). У 1971 р. курс навчання був доповненний навчанням на базі відділення пухлин голови та шиї Київського рентгено-радіологічного та онкологічного інституту, який забезпечив навчання студентів сучасним методам комплексного лікування злоякісних пухлин. У 1980 р. створено щелепно-лицьове відділення для дітей на ЗО ліжок, керівник - доцент Р.Н.Чеховський (дитяча лікарня № 3), збільшено до 60 ліжок у 1983 р. (лікарня "ОХ-МАДИТ"), керівник - доцент Д.В.Дудко, на базі якого у 1990 р. створений Український Центр по лікуванню дітей з щелепно-лицьовою патологією. Відділення щелепно-лицьової хірургії для дітей стало базою для виконання 4-х захищених докторських дисертацій. Так, у 1982р. доцент Р.Н.Чеховський захистив докторську дисертацію на тему: "Проверка основных этапов ураностафилопластики и их эффективности в реабилитации больных с врожденными дефектами неба" (ВАК СРСР не затверджена), у якій започаткував напрямок до малотравматичної хірургії піднебіння.
У 1987 р. доцент Д.В.Дудко захистив докторську дисертацію на тему: "Клиника и лечение гемангиом челюстно-лицевой области у детей". У 1989 р. доцент Л.В.Харьков захистив докторську дисертацію на тему: "Лечение врожденных несращений неба", в якій запропонував нові методи малотравматичних усунень незрощень верхньої губи та піднебіння, а в 1988 р. - асистент Ю.А.Юсубов у докторській дисертації "Остомиелиты нижней челюсти у детей" в експерименті і клініці обгрунтував імунно-су-пресивну модель розвитку остеомієліту у дітей, потребу проведення імуностимуляції та імунокорекції.
У 1983-1993 pp. на базах кафедри функціонувало 125 ліжок (з них 60 - для дітей) та 40 крісел у стоматологічній поліклініці та 2 пункти невідкладної допомоги хворим з патологією щелепно-лицьової ділянки.
З 1968 р. кафедра є базою підвищення кваліфікації викладачів кафедр хірургічної стоматології держави, і за 20 років тут підвищили кваліфікацію викладачі 45 медичних інститутів.
Більшість докторів та кандидатів наук, які виховані під керівництвом професора Ю.Й.Бернадського, працювали й працюють у Національному медичному університеті, серед них професори Д.В.Дудко, В.С.Коваленко, Л.В.Харьков, В.О.Маланчук, доценти Р.М.Чеховський, П.В.Ходорович, В.В.Макареня, Ф.Ф.Возний, Л.Ф.Позняк, Л.М.Яковенко та ін. Професор Ю.А.Юсубов з 1990 р. працює в Азербайджанському медичному університеті (Баку), професор Атеф А.Надаф - в Дамаску (Сирія), Абдель А.Халиль - в Александры (Єгипет).
Учень Ю.Й.Бернадського та С.І.Криштаба - В.П.Неспрядько завідує з 1984 р. кафедрою ортопедичної стоматології, і з 1993 р. є деканом стоматологічного факультету. Більшість клінічних ординаторів, магістрів та лікарів-інтернів працюють у різних навчальних науково-дослідних і практичних стоматологічних установах.
Характерною ознакою науково-дослідної роботи кафедри стало широке комплексування з теоретичними та клінічними кафедрами інституту, лабораторіями НДЦ та науково-дослідними інститутами МОЗ АМН та АН України. До науково-дослідної роботи активно залучаються студенти, готуються кадри вчених для країн СНД та інших держав.
З 1963 р. кафедра розвивала і підтримувала широкі міжнародні наукові зв'язки з щелепно-лицьовими хірургами із США, Франції, Німеччини, Японії, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, представники яких неодноразово відвідували клініки кафедри. Професор Ю.Й.Бернадський неодноразово брав участь у міжнародних та національних конгресах і симпозіумах щелепно-лицьових хірургів. У 1984 р. він обраний почесним головою з'їзду стоматологів України, а в 1987 р. почесним головою правління Всесоюзного наукового товариства стоматологів. З 1989 р. і донині професор Ю.Й.Бернадський - консультант кафедри.
З 1989 до жовтеня 1993 pp. кафедрою завідував професор Д.В.Дудко, одночасно працюючи деканом стоматологічного факультету. В цей час штат кафедри становив 17 ставок: завідувач - 1; професор-консультант - 1; доцентів - 3; асистентів - 12.
У 1989 р. в клініці кафедри - щелепно-лицьовому відділенні було закрито травмпункт, скорочено 4 ставки лікарів. У травні 1993 р. щелепно-лицьове відділення було переведено в не пристосовану для нього окрему будівлю, де поновлена робота травмпункта і ставки лікарів, але кількість ліжок було скорочено до 50 (з 1997). З 2000 р. щелепно-лицьове відділення працює в іншій лікарні міста (№ 12), а кількість ліжок було скорочено до ЗО.
У 1993-1994 pp. виконуючим обов'язки завідувача кафедри був професор Л.В.Харьков. З лютого 1995 р. - завідувачем кафедри став професор В.О.Маланчук, який у грудні 1994 р. захистив докторську дисертацію "Реконструктивно-восстановительные операции на нижней челюсти (клинико-лабораторное исследование)", в якій набули патогенетично-біологічне обґрунтування різні операції на нижній щелепі. На культурі тканин було вперше показано, що нижня щелепа має різний регенеративний потенціал при неоднакових патологічних процесах, розроблені методи дистракційного і мікрохірургічного усунення дефектів і деформацій нижньої щелепи (з 1985 p.), лікування анкілозів скронево-нижньощелепного суглобу пересадкою плюснево-фалангового аутосуглобу (з 1986 p.), обґрунтовано вибір патогенетично-оптимального трансплантату для корекції репаративного остеогенезу.
У цей час у зв'язку із зростанням кількості студентів на факультеті почала збільшуватися кафедра, і до 2001 р. професорсько-викладацький склад кафедри збільшився із 17 ставок (у 1994 р.) до 30,5 ставок: завідувач - 1, професор - 0,5, доцентів - 5, асистентів - 24 ставки, тому став відчуватися дефіцит кадрів викладачів. У 1995 р. на кафедру прийшла молодь - 2 магістри, 8 інтернів, а через рік їх загалом було 16. Всі вони стали навчатися за новими навчальними програмами, в тому числі на суміжних кафедрах та у відділеннях загальної хірургії, дитячої щелепно-лицьової хірургії, нейрохірургії, травматології, ЛОР, ЛОР-онко, онкології голови та шиї, мікрохірургії, офтальмології та інших суміжних спеціальностей (по 1-2 тижні). Однак з 1996 p. MO3 України зменшило термін навчання в магістратурі та в інтернатурі з 2-х до 1 року, що різко ускладнило підготовку кадрів для кафедри і практичної охорони здоров'я.
Продовжувалось комплексування у виконанні наукових досліджень - з НДІ ортопедії та травматології, онкології, нейрохірургії, гематології, Національним технічним університетом "КПІ", інститутом хірургії та трансплантології та ін. В період 1997-2001 pp. було захищено 4 магістерські роботи, 4 кандидатських дисертації, у 1999 р. вперше в історії університету студент-кружківець кафедри посів І місце в державному конкурсі на кращу студентську наукову роботу. Засвоєні та розроблені нові методи симетричних і несиметричних остеотомій середньої зони обличчя по Фор - І, II, III, дістракційні та кістково-пластичні методи усунення дефектів та деформацій нижньої щелепи, розробляється імунологічне забезпечення та супровід цих операцій, підбір аутокісткових трансплантатів за їх біологічними та біомеханічними властивостями, розпочато вивчення ефективності застосування озону при переломах нижньої щелепи (з 1998 p.). У 1995 р. на базі НДІ нейрохірургії вперше в Україні запроваджено планові черепно-щелепно-лицьові операції при інтра-екстракраніально розташованих пухлинах, які виконувалися разом з нейрохірургами.
Розвиваються міжнародні стосунки кафедри. Так, у 1992-1993 pp. на кафедрі двічі по запрошенню професора Ю.Й.Бернадського з лекціями був . президент Європейської Асоціації черепно-щелепно-лицьових хірургів професор Рудольф Фріс (Лінц, Австрія). На зборах були присутні професори України, Росії, Білорусі та інших країн СНД. Після цього був сформований оргкомітет зі створення Української Асоціації черепно-щелепно-лицьових хірургів (голова - проф. Ю.Й.Бернадський, д-р мед. наук Ю.В.Вовк та ін.). В.О.Маланчук з 1992 р. обраний членом Ради цієї Європейської Асоціації від України, а професори Л.В.Харьков та В.О.Маланчук - представниками України в Конфедерації Європейських асоціацій. 12 січня 1996 р. зусиллями кафедри і завідувачів профільних кафедр країни створена Українська асоціація черепно-щелепно-лицьових хірургів. В.О.Маланчук обраний її президентом, а професор Ю.Й.Бернадський - почесним президентом. Членами асоціації були обрані відомі професори з Європи, Росії, Америки, інших країн СНД. За час з 1992 р. для прискорення інтеграції Української щелепно-лицьової хірургії з європейською та світовою, проведено порівняння європейських і національної систем підготовки фахівців, навчальних програм, організовано стажування у провідних клініках Європи 5 представників кафедри та лікарів Києва, передані до Європи адреси всіх професорів-хірургів України, і вони почали отримувати наукову професійну інформацію та запрошення на європейські конгреси. Делегації України були присутні на конгресах Асоціації в Інсбруку (1992), Гаазі (1994), Цюріху (1996), Гельсінкі (1998) та ін. Співпрацює кафедра також з Інтернаціональною асоціацією щелепно-лицьових хірургів, від якої отримала пропозицію провести у 2007 чи 2009 р. в Україні чергову її конференцію, інформація про яку і прохання про підтримку подано в Кабінет Міністрів України, МОЗ, Київську міську держадміністрацію та ректорат НМУ.
Розширення наукових контактів дало змогу кафедрі створити в 1998 р. нову навчальну програму для студентів (разом з Полтавською медичною стоматологічною академією), куди увійшли основні нові сучасні досягнення фахівців світу.
У 1998-1999 pp. професор Ю.Й.Бернадський видав перероблене та доповнене третє видання 2-томного керівництва для лікарів: "Основы хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии" і "Травматология и восстановительная хирургия черепно-челюстно-лицевой области". У 2-й том введено новий розділ "Начала черепно-челюстно-лицевой хирургии", у якому вперше в СНД викладені початкові знання цього найскладнішого розділу спеціальності та досягнення кафедри.
У січні 1998 р. кафедра ініціювала організацію та проведення Республіканської конференції з міжнародною участю, в матеріалах якої "Современная стоматология в челюстно-лицевой хирургии" надрукованно багато статей, що відображають сучасний стан фаху в Україні.
У січні 2000 р. кафедра провела міжнародну конференцію з нагоди 85-річчя професора Ю.Й.Бернадського і 80-річчя з дня заснування кафедри (і стоматологічного факультету), в якій взяли участь фахівці з Росії (акад. Н.Н.Бажанов, проф. Л.П.Мальчікова, проф. В.А.Вассаріонов, чл.-кор. П.Г.Сисолятін та ін.), з Білорусії (проф. В.Г.Кручинський), Таджикистану (проф. У.Т.Таїров). Матеріали конференції видані у вигляді книжки "Кафедра на рубежі тисячоліть", куди увійшли також нариси історії факультету і кафедри, біографії завідувачів та професорів кафедри, інші інформативні матеріали, які підготовлені до святкування 160-річчя Національного медичного університету.
Водночас, з 1995 р. кафедра за допомогою Кабінету Міністрів України займається питаннями введення в Україні фаху "щелепно-лицьова хірургія". Зокрема за наказом МОЗ України робоча група з 5 завідувачів кафедрами (проф. В.І.Вакуленко, Одеса, проф. В.О.Маланчук, Київ, проф. О.Е.Малевич, Дніпропетровск, проф. О.В.Рибалов, Полтава, проф. Г.П.Рузін, Харків) розробила та подала у МОЗ пакет потрібних для цього документів.
У нових умовах кафедра продовжує бути головною ("опорною") серед профільних кафедр МОЗ України, сформовано колективи авторів для написання навчальних посібників для студентів, її фахівці є відповідальними за роботу служби санавіації за профілем.
Враховуючи те, що завідувач кафедри В.О.Маланчук є головним спеціалістом МОЗ, він був залучений до роботи в державних комісіях по ідентифікації загиблих в авіакатастрофах на Шпіцбергені (29.08 1996 p., Норвегія) та Салоніках (17.12.1997 p., Греція), за що отримав подяку міністра охорони здоров'я. Звідти він організував доставку гуманітарної допомоги кафедрі у вигляді медичного обладнання на суму майже 100 000 доларів США. За плідну роботу і високий професіоналізм професор В.О.Маланчук з нагоди 9 річниці незалежності України був нагороджений президентом України орденом "За заслуги" III ступеня.