ЧАЙКОВСЬКИИ Юрій Богданович
Доктор медичних наук, професор.
Завідуючий кафедрою гістології та ембріології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.
Начальник атестаційного відділу ВАК України.
Член Міжнародної академії патології.
Член правління наукового товариства АГЕТ (анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів).
Лауреат Державної премії України.
Заслужений діяч науки та техніки України.
Автор понад 200 наукових праць.
МЕЛЬНИК Наталія Олексіївна
Кандидат біологічних наук.
Асистент кафедри гістології та ембріології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Автор 36 наукових праць.
Резюме: вивчення морфологічних змін у паренхімі селезінки було проведено на експериментальних щурах, у яких за допомогою введення енцефалітогенної суміші був відтворений експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ); паралельно з вивченням морфології селезінки, досліджували патологічні зміни у складі мозочка та спинного мозку.
Ключові слова: селезінка, мозочок, спинний мозок, демієлінізація, ремієлінізація.
Вступ
Серед нерозв'язаних проблем неврології одне з чільних місць посідає проблема демієлінізуючих захворювань [3, 5, 13]. Як відомо, демієлінізація, яка проявляється руйнуванням мієлінових оболонок нервових волокон, може виникати як у центральній нервовій системі (ЦНС), так і в периферійній нервовій системі (ПНС). Множинний склероз є поширеним захворюванням, при якому демієлінізація в ЦНС становить ключову патогенетичну ланку. Останніми роками було проведено ряд клінічних та експериментальних досліджень, які показали, що патологічні зміни нервової тканини при множинному склерозі грунтуються на порушеннях імунітету, а саме виникненні аутоімунних реакцій [2, 7]. У розвитку захворювання беруть участь клітинні та гуморальні фактори імунітету, а одним із головних специфічних антигенів виступає основний білок мієліну (ОБМ).
Важливу роль у розумінні імунопатогенезу множинного склерозу відіграла розробка експериментальної моделі. Найбільш адекватною моделлю цього демієлінізуючого захворювання є експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ). Вперше у 1933 році вдалося викликати гострий енцефаломієліт у приматів повторними парентеральними введеннями нервової тканини з ділянки кори півкуль головного мозку, але ЕАЕ відтворювався лише у 10-20 % випадків. Більшої ефективності моделі вдалося досягти завдяки використанню ад'юванта Фрейнда, що складається з мертвих туберкульозних бацил, ланоліну та вазелінового масла [8]. Ад'ювант Фрейнда сприяє зв'язуванню антигенних структур (білки мієліну) з імунокомпетентними клітинами (макрофаги, Т- і В-лімфоцити, клітини мікроглії) [10,11, 12].
Незважаючи на те, що експериментальна модель множинного склерозу існує відносно давно, морфологічні зміни у лімфоїдних органах за умов множинного склерозу вивчені недостатньо. З огляду на це, дана робота присвячена з'ясуванню мікроструктури селезінки та встановленню корелятивних зв'язків між змінами у ЦНС та змінами у селезінці в експерименті.
Матеріали та методи
Дослідження демієлінізуючого процесу в ЦНС було проведено на 20 білих щурах однієї статі (самках), масою 250-300 г., у яких створювали ЕАЕ. Для цього використовували підшкірні введення у подушечки кінцівок гомогенату спинного мозку (як основного антигена) та комплексного ад'юванта Фрейнда. Проводили по одній ін'єкції у кожну лапку одночасно по 1 мл гомогенату. Через 14 діб у експериментальних щурів спостерігали клінічні ознаки енцефаломієліту, які через 21 добу після проведення ін'єкцій мали максимальні прояви.
Експериментальні тварини були розділені на 3 групи: 1 група - 7 щурів, у яких брали матеріал для дослідження через 21 добу після ініціації ЕАЕ; 2 група - 6 тварин, у яких брали матеріал для дослідження через 39 діб після ініціації ЕАЕ; 3 група - 7 інтактних тварин. Евтаназію здійснювали шляхом передозування ефірного наркозу.
Матеріалом для дослідження служили селезінка, мозочок і спинний мозок. Фіксацію та заливку в парафін і епоксидні смоли шматочків цих органів проводили за допомогою загальноприйнятих методик. Гістологічні зрізи селезінки забарвлювали азур II - еозином, гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за ван Гізоном. Зрізи мозочка та поперекового відділу спинного мозку забарвлювали гематоксиліном і еозином, діамантовим крезиловим фіолетовим, толуїдиновим блакитним. Світлову мікроскопію проводили за допомогою мікроскопа Ахіоріап . Для верифікації демієлінізуючого процесу в ЦНС з частини матеріалу виготовляли напівтонкі й ультратонкі зрізи. Останні після контрастування уранілацетатом вивчали за допомогою електронного мікроскопа ЕМ125К.
Результати
Клінічна картина ЕАЕ проявлялася клінічними симптомами: зниженням тонусу хвоста, нижнім парапарезом, неконтрольованим сечовиділенням і відтворилася у 80% експериментальних тварин.
У селезінці щурів 1 групи, порівняно з 3-ю, спостерігалася активація лімфатичних вузликів, що проявлялось у збільшенні їхньої кількості та розмірів. У них добре окреслювалися центри розмноження, де відзначалася велика кількість активно фагоцитуючих клітин і численні фігури мітозів у лімфобластах. Спостерігалося зменшення загальної кількості лімфоцитів у центральних ділянках лімфатичних вузликів. У деяких випадках це проявлялося майже у повному спустошенні останніх. Активація лімфатичних вузликів супроводжувалася збільшенням кількості плазматичних клітин на периферії лімфатичних вузликів та появою цих клітин у червоній пульпі селезінки (Мікрофотографія № 1).
У складі мозочка та спинного мозку тварин цієї групи спостерігалися судинно-запальні реакції, що проявлялося утворенням периваскулярних лімфоїдних інфільтратів і набряку (Мікрофотографія № 2).
Демієлінізація відзначалася у вигляді світлих ділянок, які локалізувалися поблизу інфільтратів, і характеризувалася фрагментацією та набряком мієлінових оболонок нервових волокон, розщепленням щільних ліній мезаксону. Деякі оболонки були нерівномірно колбоподібно потовщені. Демієлінізація супроводжувалася дистрофічними змінами макрогліоцитів та проліферацією клітин мікроглії. Явища демієлінізації переважали над змінами в осьових циліндрах. Останні 
забарвлювалися діамантовим - крезиловим фіолетовим нерівномірно, частина їх мала потовщення, іноді розпадалася на фрагменти різних розмірів. Але більшість осьових циліндрів не мала пошкоджень.
У селезінці щурів 2-ї групи мікроструктура лімфатичних вузликів суттєво не відрізнялася від такої у щурів 3-ї групи. Порівняно з 1-ї групою зменшувалася кількість фагоцитів і мітозів у лімфобластах, відновлювалася кількість лімфоцитів у центральних ділянках, зменшувалася кількість плазмоцитів у периферійних ділянках лімфатичних вузликів (Мікрофотографія № 3). Плазматичні клітини практично не зустрічалися у червоній пульпі.
У мозочку та спинному мозку тварин 2-ї групи спостерігалося сповільнення демієлінізації, що проявлялося зменшенням кількості патологічне змінених нервових волокон. Одночасно зменшувалися судинно-запальні реакції, явища набряку (Мікрофотографія № 4).
Мікрофотографія № 1 Мікроскопічна будова селезінки щурів 1 дослідної групи
через 21 добу після ініціації ЕАЕ.
Зменшення загальної кількості лімфоцитів у центральних ділянках і збільшення кількості
плазматичних клітин на периферії лімфатичних вузликів;
поява плазмоцитів у червоній пульпі селезінки. Забарвлення азур II та еозином, збільшення об. 20, ок. 10.
Мікрофотографія № 2 Стан білої речовини мозочка у щурів 1 дослідної
групи через 21 добу після ініціації ЕАЕ.
Судинно-запальні реакції у білій речовині мозочка,
утворення периваскулярних лімфоїдних
інфільтратів і набряк.
Забарвлення діамантовим крезиловим фіолетовим, збільшення об. 20, ок. 10.
Обговорення
Відомо, що в основі механізму розвитку аутоімунної агресії лежить утворення в організмі з певних умов (вплив інфекційних, токсичних, хімічних або фізичних агентів) аутоантигенів і аутоантитіл [4]. Розвиток аутоімунних реакцій може бути пов'язаний з мутаційними змінами імунокомпетентних клітин, що призводить до появи аутоімунних клонів лімфоцитів [6].
Мікрофотографія № З
Мікроскопічна будова селезінки щурів 2 дослідної групи через 39 діб після ініціації ЕАЕ. Відновлення кількості лімфоцитів у центральних ділянках, зменшення кількості плазмоцитів у периферійних ділянках лімфатичних вузликів та у червоній пульпі.
Забарвлення азур II та еозином, збільшення об. 20, ок. 10.
ЦНС у нормі ізольована від імунокомпетентних клітин завдяки існуванню гемато-енцефалічного бар'єру. Після дії на організм інфекційних, токсичних або інших факторів створюються умови для порушення ізоляції нервові системи, виникнення контакту антигенів нервової тканини з імуноцитами та реалізації аутоімунної реакції [1].
За даними [4], після ініціації ЕАЕ у морських свинок у лімфатичних вузлах спостерігалося деяке підвищення кількості лімфоцитів у Т-залежних зонах лімфатичних вузлів.
Мікрофотографія № 4
Мікроскопічна будова білої речовини мозочка у щурів 2 дослідної групи через 39 діб після ініціації ЕАЕ. Сповільнення деміелінізації у білій речовині мозочка, зменшенням кількості патологічне змінених нервових волокон, зникнення судинно-запальних реакцій та набряку. Забарвлення діамантовим крезиловим
фіолетовим, збільшення об. 20, ок. 10.
Зміни у Т-зонах за таких умов, на думку авторів, свідчать про активізацію клітинного імунітету. У деяких роботах доведена необхідність Т-лімфоцитів для індукування ЕАЕ [9]. Перенесення лімфоїдних клітин від щурів, які сенсибілізовані ОБМ, тимектомованим опроміненим щурам викликало ЕАЕ. І навпаки, ЕАЕ не виникав у щурів після перенесення лімфоїдних клітин, які були попередньо оброблені антилімфоцитарною сироваткою.
У даному дослідженні на щурах продемонстровані зміни переважно у В-залежних зонах селезінки через 21 добу після ініціації ЕАЕ (гостра стадія). Збільшення кількості мітозів у лімфобластах, значне зменшення кількості лімфоцитів у центральних ділянках лімфатичних вузликів і збільшення кількості плазмоцитів у периферійних ділянках білої пульпи може свідчити про інтенсифікацію вироблення антитіл та інтенсивну імміграцію імуноцитів. Останнє підтверджується лімфоїдною інфільтрацією спинного мозку та мозочка, що супроводжується демієлінізацією їхніх нервових волокон. Відновлення
мікроструктури селезінки через 39 діб після ініціації ЕАЕ корелює з ремієлінізацією у складі мозочка та спинного мозку. Отримані факти дають підставу думати про залучення гуморальної ланки імунітету до розвитку демієлінізації у ЦНС за умов ЕАЕ. Подальше доведення цього положення вимагає диференційованого забарвлення Т- і В-лімфоцитів і морфометричного дослідження гістологічної будови селезінки.
Висновки
1. Через 21 добу після ініціації ЕАЕ у щурів відбувається активація лімфатичних вузликів. Спостерігається збільшення кількості мітозів у лімфобластах, значне зменшення кількості лімфоцитів у центральних ділянках лімфатичних вузликів і збільшення кількості плазмоцитів у периферійних ділянках білої пульпи. Це супроводжується лімфоїдною інфільтрацією мозочка та спинного мозку, демієлінізацією їхніх нервових волокон.
2. Через 39 діб після ініціації ЕАЕ у щурів відбувається нормалізація мікроструктури лімфатичних вузликів. Це супроводжується відновленням гістологічної будови мозочка та спинного мозку.
3. Зміни у білій пульпі селезінки та їх кореляція зі змінами мікроструктури мозочка та спинного мозку можуть свідчити про активну роль селезінки та про залучення В-ланки імунітету до розвитку демієлінізуючого процесу в ЦНС.
21 грудня виповнюється 100 років від дня народження Миколи Івановича Зазибіна. Образ чудової людини, генія доброти та чемності живе в серці та спогадах. Він був видатним ученим-гістологом, вдумливим педагогом, блискучим організатором освітянської і наукової справи, палким патріотом, легендарною особистістю.
