Викладання педіатрії почалося на медичному факультеті Київського університету в 1848 р. з читання лекцій "з питань про захворювання дітей" на кафедрі повивальної справи, акушерства і жіночих хвороб, яку очолював професор О.П.Матвеев (1816-1882). У цей час вже визначилися основні клінічні дисципліни - хірургія, терапія, акушерство. Досягли певного етапу розвитку природничі науки (біологія, фізіологія, хімія, мікробіологія). Це створювало умови для покращання обстеження хворих і подальшої диференціації медичної науки.
Виділення педіатрії в самостійну клінічну дисципліну і подальший її розвиток у числі інших клінічних дисциплін співпало з виходом у світ класичного підручника "Педиятрика", підготовленого С.Ф.Хотовицьким (1847). Його вчення про анатомічні, фізіологічні і функціональні особливості організму дітей різних вікових періодів на відміну від дорослих стало ключем для розуміння особливостей виникнення, перебігу і закінчення дитячих захворювань та причин високої дитячої смертності.
Викладання педіатрії на кафедрах акушерського профілю суттєво впливало на становлення педіатрії як клінічної дисципліни та підготовку педіатричних кадрів. Спочатку педіатрія викладалась у лекціях як певна глава акушерства, далі як курс педіатрії, який вели приват-доценти і, ще пізніше, як самостійна дисципліна з виділенням кафедри педіатрії. У лекціях О.П.Матвеева, завідувача кафедри акушерства, висвітлювалися питання природного вигодовування новонароджених і дітей малечого віку, допомоги новонародженим з пологовими травмами, діагностики, лікування і запобігання окремих, найрозповсюдженіших на той час інфекційних захворювань. Програми курсу педіатрії, як і умов для клінічного викладання предмета, фактично ще не існувало. У 1874 р. в Київському університеті була виділена доцентура з педіатрії на кафедрі професора О.П.Матвеева, яка стала кафедрою акушерства, жіночих та дитячих хвороб. Перші приват-доценти цієї кафедри були терапевтами. А.Л.Ліпський - асистент факультетської терапевтичної клініки Київського університету. До свого призначення на кафедру А.Л.Ліпський почав вивчати дитячі хвороби, його інтерес до педіатрії визначився ще в період роботи над докторською дисертацією на тему "О микроскопическом строении кишечного канала у детей". Програма курсу лекцій з педіатрії значно розширилася, включаючи розділи, які висвітлювали особливості росту і розвитку дітей, захворювань новонароджених, патології травної системи, нервової системи, серця, головного мозку та захворювань інфекційної природи у дітей. А.Л.Ліпський видав посібник з дієтетики дитячого віку, переклав і видав російською мовою німецький підручник з дитячих хвороб.
У 1885 р. на цю ж кафедру акушерства, жіночих та дитячих хвороб, якою вже завідував професор Т.Е.Рейн, був запрошений другий приват-доцент для викладання педіатрії І.В.Троїцький, випускник Київського університету. Він зробив значний внесок у розвиток теорії і практики педіатрії в Києві і в цілому в Україні. І.В.Троїцький працював спочатку земським лікарем у Чернігівській губернії, однак, усвідомлюючи необхідність покращання допомоги дітям, обрав основною професією педіатрію. У його роботі "Вчення про дитячі хвороби" (1908) новим розділом, що не втратив свого значення і в наш час, є обґрунтування залежності стану здоров'я і структури захворювань дитини від комплексу факторів, що діють на різних етапах розвитку, починаючи з внутрішньо-утробного періоду, зовнішнього середовища, умов харчування і виховання. Для покращання підготовки лікарів з педіатрії у 1887 р. І.В.Троїцький видав "Курс лекций о болезнях детского возраста", в якому підкреслювалося значення природного вигодовування у профілактиці захворювань у дітей, фізичного і гігієнічного виховання дитини для її нормального росту і гармонійного розвитку. Рекомендації І.В.Троїцького щодо організації медичної допомоги здоровим і хворим дітям засновувалися на конкретних дослідженнях і визначенні взаємозв'язків між рівнем профілактичної медицини, соціально-побутовими умовами і станом здоров'я дітей. У цьому відношенні становлять інтерес роботи І.В.Троїцького, присвячені вивченню етіології і суті рахіту у дітей та медико-соціальному напрямку профілактики цього розповсюдженого захворювання. І.В.Троїцький фактично відмовився від вузьколокалістичного розуміння суті патологічних процесів у дітей, порушив питання про необхідність запобіжної терапії, тобто профілактики, що має першочергове значення у практиці дитячого лікаря. Важливу увагу надавав також питанням гігієни дітей раннього і старшого віку, що представлено в його монографії "Гігієна дитячого віку" (1912). І.В.Троїцьким було висунуто питання про організацію дитячих стаціонарів, відповідної клінічної підготовки медичних кадрів, підкреслювалась при цьому необхідність засвоєння кожним педіатром високих етичних і гуманних принципів вітчизняної медицини. Між тим, викладання педіатрії все ще проводилося в амбулаторних умовах, благодійних дитячих консультаціях "Крапля молока".
І.В.Троїцький був дуже освіченою людиною, активним громадським діячем, володів багатьма іноземними мовами, брав участь у міжнародних з'їздах, усіма засобами сприяв розповсюдженню знань з педіатрії. Усе своє життя працював в Україні (Київ, Харків, Катеринослав-Дніпропетровськ). У Києві ним було засновано Київське товариство дитячих лікарів (1900). І.В.Троїцький був обраний його головою, керував ним до 1903 p., потім обраний почесним його головою, а у 2000 р. - був обраний почесним членом правління Київського товариства педіатрів, яке відзначило сторіччя свого заснування.
Перша самостійна кафедра педіатрії в Україні була виділена на медичному факультеті Київського університету в 1889 р. за клопотанням перед Медичною радою Університету завідувача кафедри акушерства, жіночих і дитячих хвороб професора Г.Е.Рейна (1883-1900).
На посаду завідувача першої кафедри педіатрії в Україні (третя після двох вже заснованих у Росії) був призначений В.Є.Чернов, випускник Петербурзької медико-хірургічної академії, учень відомого вченого М.І.Бистрова. З 1886 р. В.Є.Чернов працював на посаді приват-доцента кафедри дитячих хвороб і головного лікаря Ольгинської дитячої лікарні в Москві. У навчальну програму, що значною мірою вже була підготовлена приват-доцентами А.Л.Ліпським та І.В.Троїцьким, перший завідувач кафедри педіатрії вносить доповнення. Курс лекцій включає анатомо-фізіологічні особливості дитячого віку, питання раціонального харчування і загартування, найпоширеніші захворювання дітей раннього і старшого віку (бронхолегеневі, ревматичні, інфекційні, венеричні, окремі хірургічні). Уперше викладання педіатрії почало проводитись (з 1891 р.) у клініці в Олександрівській лікарні, в триповерховому будинку, де розмістилося соматичне, інфекційне та хірургічне відділення на 20, а потім на 40 ліжок. Викладання педіатрії проводилося на VIII і IX семестрах. У наукових дослідженнях В.Є.Чернова висвітлювались питання кишкового всмоктування і засвоєння харчових речовин у здорових і хворих дітей, лікування дифтерії і хірургічних хвороб, уперше була використана протидифтерійна сироватка О.Д, Павловського при лікуванні хворих на дифтерію, розроблені показання до трахеостомії при потраплянні сторонніх тіл у дихальні шляхи, запропонований щадящий метод бужирування рубцьових звужень стравоходу в дітей та ряд лабораторних методів обстеження. В.Є.Черновим видані монографії з питань бронхоектатичної хвороби у дітей, роботи з хлорозу та інших захворювань, що посідали значне місце в структурі захворюваності дітей.
В.Є.Чернов, поряд з іншими видатними київськими педіатрами - І.В.Троїцьким, Є.Л.Скловським, О.З.Лазаревим, Л.Й.Фінкельштейном, є засновником київської школи педіатрів. Учні В.Є.Чернова професори А.С.Карницький, С.К.Гогитидзе, В.П.Жуковський у подальшому очолювали педіатричні наукові центри в Баку, Тбілісі, Смоленську.
У 1915 р. завідувачем кафедри дитячих хвороб обраний Ф.Д.Румянцев, який у 1898 р. закінчив медичний факультет Томського університету, працював лікарем в Іркутську, проходив стажування в клініках Німеччини, Угорщини. У 1905 р. він був обраний ординатором дитячої лікарні в Петербурзі. У 1908 р. у Військово-медичній академії захистив докторську дисертацію на тему "Материалы к вопросу о патологических изменениях автоматических нервных узлов сердца при дифтерии", після чого у 1911 p. був призначений приват-доцентом кафедри дитячих хвороб.
Робота Ф.Д.Румянцева у Києві, на медичному факультеті університету та в Київському медичному інституті, була плідною і тривалою: до 1942 р. - на посаді завідувача кафедри, а з 1944 до 1951 pp. - професора кафедри. ФД.Румянцев брав активну участь в удосконаленні державної системи охорони здоров'я разом з відомими педіатрами того часу.
Слід зазначити, що період 1921-1941 pp. характеризується інтенсивним розвитком педіатрії і педіатричних установ, НДІ охорони материнства та дитинства у Києві, Харкові, дитячих оздоровчих закладів. Тому ФД.Румянцев робив акцент у своїй діяльності на підвищенні кваліфікації лікарів у напрямку профілактики в педіатрії, вивченні причин високої захворюваності дітей в Україні.
З 1921 р. у КМІ були введені терапевтичний, хірургічний, санітарно-гігієнічний нахили та підготовка лікарів за програмою охорони здоров'я матері та дитини. Змінювалися й навчальні програми з педіатрії. Уже з 1925 р. на кафедрі професора Ф Д.Румянцева викладається пропедевтика педіатрії, соматичні та інфекційні хвороби на лікувальному і санітарно-гігієнічному факультетах, а спецкурс з мікропедіатрії на факультеті охорони материнства та дитинства (ОХМД) був доручений професору Л.Й.Фінкельштейну. Певний час усі працювали на одній клінічній базі в Дорожній лікарні № 1. Фактично кафедра педіатрії лікувального факультету КМІ, нині 1-го медичного факультету НМУ імені О.О.Богомольця, є однією з тих, що були засновані на медичному факультеті Київського університету.
У воєнні 1942-1945 pp. в КМІ, евакуйованому до Челябінська, велася переважно підготовка спеціалістів загального профілю, хірургів. Викладання педіатрії здійснювалося на єдиній кафедрі лікувального і санітар-но-гігієнічного факультетів, якою керував до 1944 р. російський педіатр - професор С.О.Дулицький у зв'язку з тим, що ФД.Румянцев не зміг бути евакуйованим за станом здоров'я. Після повернення КМІ до Києва ФД.Румянцев ще працював на посаді професора до 1951 р.
З 1944 до 1949 pp. кафедру педіатрії лікувального і санітарно-гігієнічного факультетів очолювали професори В.Г.Балабан (1944-1945), Г.МЛопатін (1946-1947), доцент О.В.Черкасов (1948-1949). З 1950 до 1971 pp. цією кафедрою завідувала професор Р.Ю.Кольнер.
Р.Ю.Кольнер - випускниця Харківського медичного інституту (1925), де навчалася також в аспірантурі на кафедрі педіатрії, а далі з 1934 до 1937 pp. асистент і доцент кафедри педіатрії КМІ. Виконані нею дисертаційні роботи стосуються аналізу причин дитячої смертності в Україні, а пізніше - проблеми гепатитів у дітей.
За період завідування кафедрою педіатрії лікувального і санітарно-гігієнічного факультетів Р.Ю.Кольнер значно оновився колектив кафедри, йшла активна підготовка викладачів через ординатуру та аспірантуру, майже всі викладачі захистили дисертації. Наукові дослідження, публікації співробітників кафедри, методичні рекомендації, збірник, а також монографія Р.Ю.Кольнер були присвячені захворюванням гепато-біліарної системи. Були розпочаті також роботи по захворюваннях крові та геморагічних діатезах у дітей. У цих напрямках виконані кандидатська дисертація О.В.Тяжкої і докторська О.С.Свєшнікової.
У ці роки на кафедрі навчалися від 200 до 400 студентів IV-V курсів 1 та 2 лікувальних факультетів KM І, з 1960 до 1966 pp. близько 100 студентів санітарно-гігієнічного, 80-160 вечірнього лікувального факультетів. З 1965 р. почалося навчання іноземних студентів. Викладання педіатрії включало чотири розділи: пропедевтику, хвороби раннього дитячого віку, хвороби старшого дитячого віку та інфекційні хвороби. Заняття з інфекційних хвороб проводилися на базах кафедри інфекційних хвороб педіатричного факультету КМІ.
У 1971 - 1975 pp. кафедрою керувала учениця Р.Ю.Кольнер - О.С.Свєшнікова, яка захистила докторську дисертацію у 1967 р., в 1972 р. їй було присвоєне звання професора.
У 1975-1991 pp. кафедру педіатрії лікувального факультету очолювала професор А.О.Андрущук, яка закінчила педіатричний факультет КМІ у 1949 p., а подальша її клінічна та наукова робота впродовж 20 років здійснювалася у Науково-дослідному інституті педіатріі, акушерства та гінекології, де вона пройшла шлях від молодшого наукового співробітника до професора, керівника відділу педіатрії. Кандидатська (1957) і докторська (1966) дисертації присвячені вивченню клініко-етіологічної структури і патоморфології шлунково-кишкових захворювань у дітей м. Києва і областей України. Отримані нові на той час дані щодо переважно інфекційної суті парентеральної і токсичної диспепсії, визначені клініко-морфологічні особливості шигельозу 50-х та 60-х років. У подальшому ці матеріали були опубліковані в монографії "Желудочно-кишечные заболевания у детей раннего возраста".
Значний внесок у підготовку наукових кадрів не тільки в KM І, айв НДІ зробила в 60-ті роки професор О.М.Хохол - учитель А.О.Андрущук. Наукові дослідження А.О.Андрущук і співробітників кафедри стосуються проблеми реактивності дитячого організму в нормі і патології. За період з 1971 р. виконаний цикл досліджень у напрямку визначення особливостей становлення імунної системи у віковій динаміці, дітей з різними факторами ризику, з респіраторною, алергічною та поєднаною патологією. На кафедрі багато років здійснювалося масове обстеження дітей м. Києва й екологічно небезпечних регіонів. Впроваджені методи комплексної імунодіагностики, масового скринінгу, нового методу імуно-хемілюмінесценції, що дає змогу визначити групи ризику за характером імунних реакцій та станом сенсибілізації організму. Визначені сезонні коливання показників імунних реакцій, їх зміни в процесі адаптації дітей до перебування в дитячому колективі. Надана оцінка ролі інфекції, екології і спадкової схильності у реалізації захворювань і їх перебігу. Детально вивчені лімфатичний і алергічний діатези, різні клінічні форми захворювань у дітей з цими формами спадкової схильності. Результати роботи відображені в численних публікаціях, 5 монографіях, відзначені багатьма авторськими свідоцтвами на винаходи.
Захистили докторські дисертації О.В.Тяжка, Л.Р.Помиткіна, кандидатські дисертації В.Є.Казмірчук, А.М.Антошкіна, Л.М.Казакова, Н.Г.Бичкова. Всього під керівництвом А.О.Андрущук виконано 5 докторських і 25 кандидатських дисертацій. Професор А.О.Андрущук є відповідальним керівником науково-дослідної роботи, обіймає посаду професора кафедри. У 1986 р. А.О.Андрущук присвоєне звання заслуженого діяча науки України. Вона є головою наукового товариства педіатрів м. Києва, членом правління наукового товариства педіатрів України.
Упродовж 70-Х-80-Х років значно покращились умови навчання студентів, побудована нова дитяча клініка на 80 ліжок, створені адекватні умови для проведення занять у студентських кімнатах, покращені умови обстеження хворих з використанням сучасної медичної техніки, чому сприяли зусилля керівництва Південне-Західної залізниці, кафедри медичного інституту.
З 1991 р. кафедру очолює професор О.В.Тяжка, випускниця лікувального факультету Хабаровського медичного інституту (1959). З 1962 до 1965 pp. - аспірант кафедри педіатрії лікувального факультету КМІ. У 1966 р. захистила кандидатську дисертацію, у 1965-1969 pp. працювала молодшим науковим співробітником Київського НДІ гематології і переливання крові. А з 1969 р. працює на кафедрі педіатрії лікувального факультету КМІ, де свого часу навчалася в аспірантурі. Послідовно обіймала посади асистента (1969-1984), доцента (1984-1989), професора (1989). У докторській дисертації, що була захищена у 1986 p., розглянута проблема тимомегалії у дітей - критерії різних форм лімфатизму, диференційовані лікувально-реабілітаційні заходи, що дали можливість значно знизити у дітей з лімфатичним діатезом рівень інфекційно-запальних захворювань. Поряд з подальшою активною науковою діяльністю О.В.Тяжка приділяє багато уваги оптимізації навчального процесу, що має особливе значення у зв'язку зі змінами в структурі УДМУ (1994), закріпленням кафедр університету за факультетами (деканатами) та перебудовою навчання на кожній з кафедр педіатрії з викладанням пропедевтичної педіатрії на V-VI семестрах, факультетської педіатрії на VII- VIII семестрах та госпітальної педіатрії на IX-X семестрах. Крім того, актуальні питання росту, розвитку і захворюваності дітей протягом 2-4 тижнів обговорюються на VI-му курсі. Ці зміни в навчальному плані фактично спрямовані на підвищення загальної медичної освіти, що важливо для всіх лікарів сьогодення, для підготовки лікарів загального профілю, сімейних лікарів і лікарів, готових для подальшої спеціалізації. Аналогічно, але за надто скороченою програмою, лише на IX і X семестрах, навчалися раніше студенти на лікувальному факультеті університету. Зараз це перший медичний факультет. У зв'язку з такими змінами програми навчання на кафедрі № 1 суттєво змінився штатний розклад, збільшена кількість посад професорсько-викладацького складу з 10 до 18 штатних одиниць. Молоді викладачі залучені до навчально-методичної та науково-дослідної роботи, працюють над виконанням кандидатських дисертацій.
Значну педагогічну, наукову та лікувально-консультативну роботу здійснюють доценти кафедри - доктор медичних наук Л.Р.Помиткіна, кандидати медичних наук О.П.Вінницька та Т.Л.Лутай. Це педіатри вищої категорії, і до того ж мають високу підготовку в таких напрямках педіатрії як гематологія і неонатологія (О.П.Вінницька), нефрологія (Т.І.Лутай), алергологія і кардіологія (Л.Р.Помиткіна). Діяльність доцентів кафедри сприяє сучасному рівню навчального процесу та вихованню молодих викладачів кафедри.
На кафедрі, як і раніше, навчаються іноземні студенти.
Здійснюється великий обсяг методичної роботи, створені та видані методичні рекомендації для студентів і викладачів II, III, IV, V та VI-го курсів та методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів за темами, передбаченими програмою. Написані нові тексти та лекції для студентів II-VI курсів, створений великий банк ілюстрованих матеріалів, освоєні нові додаткові клінічні бази, зокрема в лікарні № 4 Ленінградського району, гематологічне відділення лікарні ОХМАТДИТ, відділення патології новонароджених цієї ж лікарні, відділення новонароджених пологового будинку № 1 і показова поліклініка Троєщинського району. Крім навчально-методичної та науково-дослідної роботи кафедра систематично проводить науково-практичні конференції для лікарів-педіатрів Південно-Західної залізниці, впроваджує нові діагностичні та лікувальні заходи.
За останні 10 років співробітниками кафедри одержано 12 патентів на винаходи, підготовлено розділ "Педіатрія" в двотомному посібнику "Енциклопедія сімейного лікаря", глави для підручника з педіатрії "Медицина дитинства", монографій і збірників.