|
|
Декан фармацевтичного факультету, доцент кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології
Ніженковська Ірина Володимирівна
вул. Пушкінська 22, тел. 235-90-65 |
Історія розвитку в Україні фармації як науки невід’ємно пов’язана зі становленням та розвитком київської медичної та фармацевтичних шкіл. Наприклад, одними з перших прадавніх документальних історичних згадувань є хроніки Києво-Печерського монастиря, які свідчать про те, що вже в ХІ ст. серед його монахів були люди, які присвячували своє життя наданню медичної допомоги іншим. Більше того, згодом при монастирі було створено лікарню, в якій пацієнти могли безкоштовно отримати терапевтичну, хірургічну та психоневрологічну допомогу. Монастирські цілителі готували порошки, мазі, настоянки та відвари. Це може свідчити про те, що виготовлення простих форм лікарських засобів вже тоді мало системний та організований характер.
Якщо ж розглядати становлення та розвиток київської фармацевтичної школи в контексті історії НМУ, то умовною точкою відліку може бути заснування в 1834 р. Київського університету Святого Володимира. У 1840 р. російським імператором Миколою І був підписаний рескрипт про відкриття в його складі медичного факультету. Але перші студенти-медики змогли розпочати навчання лише через рік, коли було знайдене приміщення, пристосоване для навчального процесу.
Ним виявилася колишня садиба капітана Корфа, яка знаходилася в Маріїнському парку навпроти теперішнього Будинку офіцерів. Саме з моменту, коли медичний факультет отримав постійну «прописку», розпочинаються власне становлення та розвиток київської фармацевтичної школи як самостійної галузі.
Згодом при медичному факультеті була відкрита спеціальна аптека, яка не тільки забезпечувала населення столиці лікарськими засобами, але й слугувала навчальною базою для підготовки фармацевтів за системою учнівства. Випускники цього своєрідного фармацевтичного навчального закладу могли працювати в аптеках та продовжити свою фармацевтичну кар’єру.
Після 3-5 років роботи помічниками аптекарів вони, згідно з «Постановою медичного департаменту Міністерства внутрішніх справ Російської імперії» від 1838 р., мали право скласти іспити для отримання вищої кваліфікації аптечних працівників – «аптекар». Що цікаво, власники аптек повинні були якісно навчати своїх помічників, більше того, коли їх підопічним через встановлений термін за декілька спроб не вдавалося скласти іспит та отримати кваліфікаційний рівень аптекаря, цей факт міг стати причиною спеціального розслідування, ініційованого державними регуляторними органами. Якщо з’ясувалося, що причиною невдач майбутнього аптекаря є неякісний освітній процес, організований власником аптеки, то останнього могли оштрафувати або взагалі позбавити ліцензії на здійснення професійної діяльності. Окрім того, помічникам аптекарів дозволялося самостійно відкривати аптечні заклади в місцях, де був їх гострий дефіцит. Звичайно, їм дозволялося надавати дещо обмежений перелік фармацевтичних послуг.
Згодом на базі університетської аптеки при медичному факультеті було відкрито дві окремі лабораторії: хімічна та фармакологічна. Ну й звичайно, історичну картину розвитку київської фармацевтичної школи за часів Російської імперії можна більш точно уявити завдяки аптеці, яка не тільки збереглася до наших днів, але й продовжує функціонувати як діючий аптечний заклад. Мова йде про аптеку-музей на Подолі, історію діяльності якої розпочато в ХVIII ст. протягом багатьох років цей аптечний заклад залишався кращим у Києві. Загалом, кількість аптек у столиці наприкінці XVIII ст. становила 4, а на початку ХІХ ст. – вже 6.
Наступний етап історії київської фармацевтичної школи датується початком 20-х років ХХ ст., коли було створено Київський медичний інститут. Він став правонаступником медичного факультету університету Святого Володимира. Згодом також був створений Київський фармацевтичний інститут, але як самостійний столичний науково-освітній заклад він проіснував до 1935 р., коли згідно з рішенням Верховної Ради УРСР його було переведено до Одеси, а у 1959 р. – до Запоріжжя, де на його базі був створений Запорізький фармацевтичний інститут. У складі цього закладу невдовзі був відкритий медичний факультет, який здійснював підготовку лікарів. Згодом Запорізький фармацевтичний інститут було перейменовано на Запорізький медичний інститут, у складі якого й до сьогодні функціонує фармацевтичний факультет. Київська фармацевтична школа зробила вагомий внесок у розвиток фармацевтичної науки та освіти в інших містах України.
Що стосується необхідності поновлення роботи в Києві вищих фармацевтичних освітніх закладів, то перші спроби відновити історичну справедливість були здійснені столичними освітянами та науковцями у 80-х роках минулого століття. На жаль, з багатьох причин тоді реалізувати задумане не вдалося.
Відкрити фармацевтичний факультет у складі Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця вдалося вже лише після набуття Україною незалежності – в 1997 р.
Першим деканом його став видатний організатор фармацевтичної справи, талановитий педагог, професор Волох Дмитро Степанович, який працював деканом у 1997-2003 рр.
В 2006 фармацевтичний факультет отримав вищий - IV рівень акредитації.
Сьогодні на факультеті працює 8 кафедр, з них 5 опорних та 4 випускні.
Професорсько-викладацький склад налічує 118 осіб, з них 12 докторів та 61 кандидатів наук. Серед викладачів факультету працює 11 професорів, 32 доцентів, 69 асистентів.
На факультеті плідно працюють 4 академіки та члени-кореспонденти академії наук, 4 Лауреатів державних та іменних премій, 4 Заслужених діячів науки і техніки.
Всього на факультеті з часу існування підготовлено 522 провізорів.
На сьогоднішній день на факультеті навчається 1094 студента, з них 688 на заочній формі навчання. За державним замовленням 126 (11,5 %), з них 1 на заочній формі навчання, на контрактних умовах 968 (88,5 %) студента, з них на 687 на заочній формі навчання. З них на «відмінно» навчається 14 %, на «відмінно» та «добре» 48,2%.
На факультеті 4 студенти отримують іменні стипендії (2 стипендії Президента України, 1 – Київського міського голови, 1 – Вченої Ради НМУ).
45 студентів є членами Студентського наукового товариства, які щорічно приймають активну участь в студентських наукових олімпіадах та конференціях. Серед них 3 переможці та призери Всеукраїнських та міжнародних олімпіад та конференцій.
