Нацiональний медичний унiверситет — провiдний навчальний, науковий та лiкувально-профiлактичний центр Украiни, якому в 1991 роцi виповнилося 150 рокiв. Унiверситет щороку випускає близько 1000 квалiфiкованих спецiалiстiв для незалежноi Украiни, краiн Європи, Азii, Африки, Близького Сходу, Пiвденноi Америки. Нацiональний медичний унiверситет широко вiдомий завдяки працi видатних учених, науковi розробки яких виконанi на рiвнi свiтових стандартiв i широко впроваджуються в практику охорони здоров'я населення.

Сьогодні університет - це насамперед високопрофесійний науково-педагогічний колектив, один із найпотужніших у вищій медичній школі України, який об'єднує 11 факультетів, 80 кафедр, де працює близько 1200 викладачів. Серед них: 32 дійсних члени та члени-кореспонденти державних академій наук України та 32 – громадських академій наук України, 28 – зарубіжних академій, 33 – міжнародних наукових організацій та асоціацій, 55 лауреатів Державної премії України та іменних премій, 59 заслужених діячів науки і техніки України, заслужених працівників освіти, заслужених лікарів, заслужених винахідників України. Викладання ведуть понад 145 професорів, 170 докторів наук, 298 доцентів, 683 кандидати наук.

Нацiональний медичний унiверситет заснований у 1841 роцi як медичний факультет унiверситету св. Володимира. Першим професором i деканом був учень великого М. I. Пирогова, талановитий хiрург i офтальмолог професор В. О. Караваєв.

За 150-рiчну iсторiю в унiверситетi сформувались широко вiдомi школи морфологiв (О. П. Вальтер, В. О. Бец, Ф. А. Стефанiс); патологiв (Г. М. Мiнх, Н. А. Хржонщевський, В. К. Високович, В. В. Пiдвисоцький); терапевтiв (В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, М. Д. Стражеско, М. М. Губергрiц, Ф.А. Удiнцев, В. М. Iванов, В. X. Василенко). Здобули визнання працi киiвських анатомiв М. С. Спiрова, О. О. Сушка, О.I. Свирiдова з еволюцiйноi морфологii лiмфатичноi системи; дослiдження фiзiологiв про бiоелектричнi явища, процеси втомлення i вiдновлення органiзму (В. Ю. Чаговець, Д. С. Воронцов, Г. В. Фольборт), патологiв — про фiзiологiчну систему сполучноi тканини (Є. О. Татаринов, Є. 1. Чайка); хiрургiв — по розробцi методiв оперативного втручання на органах черевноi порожнини (М. М. Волкович, О. П. Кримов, М. I. Коломiйченко, I. М. Iщенко), акушерiв-гiнекологiв i педiатрiв — по попереджуванню материнськоi i дитячоi смертностi (Г. Ф. Писемський, О. Ю. Лур'е, М. С. Бакшеев, О. М. Хохол); гiгiєнiстiв (О. М. Марзеєв, Г. X. Шахбазян, Д. М. Калюжний, Л. I. Медвiдь), епiдемiологiв (О. В. Корчак-Чепуркiвський, Л. В. Громашевський) —про механiзми передачi збудникiв iнфекцiйних захворювань; дерматологiв — по дiагностицi i лiкуванню хронiчних дерматозiв (М. 1. Стуковенков, П. В. Нiкольський, А. 1. Картамишев, 1. 1. Потоцький); невропатологiв (М. М. Лапинський, Б. М. Манькiвський) — по розробцi вiсцеро-рефлекторноi патологii нервовоi системи; стоматологiв (1. О. Новик, А. 1. Бетельман) по профiлактицi i лiкуванню карiєса i щелепо-лицевих деформацiй.

Всесвiтнє визнання знайшли такi видатнi досягнення корифеiв Унiверситету, як створення вчення про цитоархiтектонiку головного мозку та опис гiгантських пiрамiдних клiтин його кори (В. О. Бец); перший в свiтi прижиттєвий опис тромбозу коронарних артерiй та iнфаркту мiокарда (В. П. Образцов, М. Д. Стражеско); розробка iонноi теорii, бiоелектричних явищ в живих тканинах (В. Ю. Чаговець) та багато iнших.

В стiнах унiверситету проведенi прiоритетнi розробки у багатьох напрямках медичноi науки: одержано i застосовано першу протидифтерiйну лiкувальну сироватку (О.Д. Павловський); впроваджено вiльну пересадку шкiри, слизовоi оболонки i трупноi роговицi (О. С. Яценко, К. М. Сапежко, О. Ф. Шимановський); створено першу в свiтi експериментальну модель аутоiмунного процесу (В. К. Лiндеман); розроблено i випробувано електроенцефалографiю (В. В. Правдич-Неминський) та здiйснено багато iнших видатних наукових i клiнiчних розробок.

В 1853 роцi збудований “Анатомiчний театр” медичного факультету — на той час один з найкращих анатомiчних театрiв свiту.

Клiнiчною базою факультету стала Олександрiвська лiкарня, вiдкрита у 1875 роцi. В 1885 роцi було зведено спецiальний корпус хiрургiчноi та терапевтичноi, а через три роки — акушерськоi клiнiк.

В 1920 роцi на базi медичного факультету унiверситету св. Володимира, жiночого медичного iнституту та медичного факультету Украiнського державного унiверситету була створена Киiвська державна медична академiя, перейменована в кiнцi 1921 року в Киiвський медичний iнститут, що мав медичний i стоматологiчний факультети. В 1954 роцi збудовано морфологiчний корпус. Санiтарно-гiгiєнiчний i фiзико-хiмiчний корпуси прийнято в експлуатацiю вiдповiдно в 1967 i 1985 роках. В 1992 роцi на базi Киiвського медичного iнституту створено Украiнський державний медичний унiверситет. В 1993 роцi на базi Украiнського державного медичного унiверситету було створено Нацiональний медичний унiверситет.

Пiдготовка лiкарiв в Нацiональному медичному унiверситетi здiйснюється на медичному та стоматологiчному факультетах, вiдкрито фармацевтичний та вiйськово-медичний факультети (проректор з навчальноi роботи член-кореспондентАН Украiни В. П. Широбоков). Працює пiдготовче вiддiлення, створено медичний лiцей. На факультетi пiдвищення квалiфiкацii викладачiв вдосконалюють пiдготовку фахiвцi з усiєi Украiни та краiн СНД.

Унiверситет готує також спецiалiстiв вищоi квалiфiкацii для нашоi та iнших держав через клiнiчну ординатуру, аспiрантуру та докторантуру.

Унiверситет має 72 кафедри. Практично кожна кафедра е науковим осередком у своiй галузi, а 41 кафедра i 4 клiнiчних курси, що базуються у 117 лiкарнях i науково-дослiдних iнститутах, здiйснюють лiкувально-профiлактичну та наукову роботу на сучасному рiвнi. На базi деяких з них спiльно з науково-дослiдними iнститутами створенi учбово-науковi виробничi комплекси: “Нейрохiрургiя”, “Уролог”, “Ендокринолог”, “Фарманiд”.

Очолюють iх вiдомi вченi академiки Д. П. Ромоданов, А. С. Єфiмов, О. Ф. Возiанов та член-кореспондент Академii наук Украiни I. С. Чекман. Мiцний професорсько-викладацький склад медичного унiверситету дає можливiсть вести навчальний процес на рiвнi сучасних вимог, вирiшувати складнi науковi проблеми, впроваджувати найбiльш прогресивнi методи навчання.

Науково-дослiдна частина Нацiонального медичного унiверситету, яку очолює заслужений дiяч вищоi школи Украiни професор В. Г. Коляденко, спрямовує дослiдження вчених на науковi досягнення на рiвнi свiтових. Поглибленню наукового пошуку сприяє дiяльнiсть науково-дослiдного лабораторного центру, 30-рiччя з дня заснування якого урочисто вiдзначено в 1992 роцi (керiвник —лауреат державноi премii, професор В. П.Яценко). До складу НДЛЦ входить понад ЗО структурних пiдроздiлiв — лабораторii патологiчноi та експериментальноi кардiологii, електронноi мiкроскопii, метаболiчного та структурного аналiзу, математичного моделювання, експериментальноi мiкробiологii, iмунологii, вiрусологii та iн. З 1975 року працює Науково-дослiдний центр, де виконуються госпдоговiрнi науково-дослiднi роботи.

Науковi дослiдження Нацiонального медичного унiверситету проводяться

у кiлькох наукових напрямках. Особливо активно розробляється “Комплексна екологiчна програма дослiдження наслiдкiв аварii на Чорнобильськiй АЕС”.

В галузi вивчення серцево-судинноi патологii розробляються i удосконалюються методи раннього виявлення i

лiкування iшемiчноi хвороби серця, гiпертонiчноi хвороби; ревматичних захворювань (професори В. 3. Нетяженко, I. I. Сахарчук, К. М. Амосова).

По проблемам терапевтичного i хiрургiчного лiкування виразковоi хвороби шлунку i 12-палоi кишки розробляються фiзичнi методи лiкування i реабiлiтацii оперованих i неоперованих хворих з врахуванням iмунного статусу органiзму (член-кореспондент АН Украiни В. Д. Братусь, професор В. Г. Передерiй, професор Т. Д. Нiкула).

Вченi-стоматологи створили експериментальну модель хвороб пародонта, вперше застосували для iх лiкування протеолiтичнi ферменти, ультразвук i крiовплив, запропонували хiрургiчнi методи лiкування природжених вад обличчя, нову оригiнальну технологiю виготовлення зубних протезiв (професори М. Ф. Данилевський, П. С. Флiс).

У галузi охорони материнства i дитинства розробляються засоби профiлактики гiпоксii плоду, ефективнi методи лiкування гiнекологiчних захворювань, створено консультативний центр по дiагностицi, профiлактицi i лiкуванню iмунодефiцитних станiв у дiтей. Розробленi i впровадженi в практику охорони здоров'я оригiнальнi методи iмуннокорекцп i реабiлiтацii дiтей з iмунними порушеннями (член-кореспондент АН Украiни Г. С.

Степанкiвська, професор В. Я. Голота, професор В. С. Артамонов).

По проблемi охорони навколишнього середовища вченими унiверситету (академiк Є. Г. Гончарук, професори В. Г. Бардов, А. М. Шевченко та iншi) створенi i впровадженi новi методи очистки стiчних вод, розробленi рекомендацii по попередженню забруднення грунту продуктами хiмiчноi промисловостi, в тому числi ядохiмiкатами. Нацiональний медичний унiверситет неодноразово був iнiцiатором семiнарiв ВОЗ “Санiтарнi аспекти ґрунтового очищення стiчних вод”.

Колективом вчених унiверситету пiд керiвництвом доцента В. В. Гашинського створено синтетичний замiнник природного агар-агару “пластагар”, на основi якого створенi поживнi середовища для культивування клiтин, тест-об'єкти для контролю якостi стерилiзацii. На пластагаровi середовища реалiзовано лiцензii до Швецii. Цi науковi розробки запатентованi в 24 краiнах свiту — ФРН, США, Англii, Японii, Угорщинi та iн.

Щорiчно вченими унiверситету створюється понад 100 оригiнальних медико-технiчних рiшень, що захищенi авторськими свiдоцтвами на винаходи i патентами.

На базi клiнiчних кафедр унiверситету й мiських профiльних лiкарень створено республiканськi науково-методичнi центри: ревматологiчний (професор В. 3. Нетяженко), проктологiчний (професор Ю. В. Балтайтiс), мiськi урологiчний (академiк О. Ф. Возiанов) i кардiологiчпшi (професор К. М. Амосова).

Впровадження методу профiлактики рецидивуючого iнфаркту мiокарда в кардiологiчному центрi дозволило в 2 рази знизити кiлькiсть рецидивiв хвороби.

В мiському урологiчному центрi студенти i спецiалiсти-урологи дiстають навички з використання тепловiзiйноi i ультразвуковоi дiагностики нирковоi патологii.

Практична реалiзацiя наукових розробок по органозберiгаючим операцiям при виразкових кровотечах дозволила хiрургам успiшно боротися з цiєю тяжкою патологiєю шлунку в умовах мiського центру хiрургii виразковоi хвороби (член-кореспондент АН Украiни професор В. Д. Братусь, професор П. Д. Фомiн).

Пiд керiвництвом професора В. Г. Коляденка розробляються i впроваджуються оригiнальнi ефферентнi, iмунокоригуючi i фiзiотерапевтичнi методи лiкування хронiчних дерматозiв (пухирчатка, iхтiоз, вiтiлiго, облисiння, псорiаз, келоiднi шрами i т. д.) та хронiчних запальних процесiв сечостатевих органiв (простатити, уретрити).

В унiверситетi працює найстарiше в краiнi студентське наукове товариство (науковий керiвник професор В. 3. Нетяженко), яке об'єднує близько 4 тисяч майбутнiх науковцiв. Науково-дослiдна робота студентiв стала невiд'ємною частиною системи пiдготовки лiкарiв.

Турботами професорiв та спiвробiтникiв унiверситету (пiд керiвництвом професора О. А. Грандо) створено унiкальний Музей медицини Украiни та Музей Нацiонального медичного унiверситету. Як учбовi бази використовуються фундаментальний анатомiчний музей при кафедрi анатомii, музей iсторii мiкроскопа i ембрiологiчний музей при кафедрi гiстологii, зоологiчний музей при кафедрi бiологii. В учбовий процес впроваджено багато технiчних засобiв i спецiального обладнання. Фонд бiблiотеки унiверситету нараховує близько мiльйона томiв науковоi, учбовоi i художньоi лiтератури. Унiверситет у даний час володiє сучасними учбовими i науковими базами, оснащеними найновiшою апаратурою i обладнанням.

На мальовничiй околицi Києва унiверситет має спортивно-оздоровчий комплекс, де щорiчно перебуває близько 1150 студентiв, викладачiв i спiвробiтникiв, про вiдпочинок яких турбується профком Унiверситету, який очолює професор О. Г. Тишко.

Понад 600 студентiв i викладачiв беруть участь у творчих колективах — народнiй капелi бандуристiв, народному хореографiчному ансамблi “Метелиця” та iнших (керiвник — заслужений дiяч культури Украiни Ю.А.Коцар).

Дослідника медицини цікавить людина передовсім як частина життя й урізок навколишньої дійсності, а затим - як об'єкт нашого безпосереднього науково-медичного зацікавлення. Кінцева мета студіювання медицини - це вивчення патобіології, пізнання патологічних процесів і законів, які регулюють їхній перебіг. До цього ми доходимо, вивчаючи ортобіологічні науки, й насамперед анатомію. Анатомія - основа наукової медицини. У м. Києві, на правому горяному березі Дніпра, у старовинному центрі культурного і наукового життя міста (університет з ботанічним садом, астрономічна обсерваторія, університетська друкарня, Київська перша гімназія, оперовий театр, дівочий пансіон графині Левашової, Латинський квартал), нині у Старо-київському районі, по вулиці Богдана Хмельницького маємо будівлю № 37, котра привертає увагу, - це головний корпус колишнього Анатомічного театру Університету св. Володимира. Анатомічний театр - окрема навчальна інституція університету задля викладання і вивчення дисциплін Медичного факультету: нормальної анатомії, патологічної анатомії, хірургічної анатомії з оперуванням на трупах, судової медицини з розтинами трупів, нормальної гістології, патологічної гістології з загальною патологією. Основний відділ театру - секційна зала для розтинів трупів і практичних занять студентів нормальною анатомією. Наполегливими, упродовж дев'яти років, клопотаннями професора-анатома О. П. Вальтера - завідувача Анатомічного театру (що тулився з 1841 по 1853 рік у трьох, по різних вулицях, будинках) перед Радою університету, проханнями до попечителя Київської учбової округи генерал-губернатора Д. Г. Бібікова та завдяки щасливому випадку з фінансуванням будівництва Анатомічного театру, Рада університету 1851 року, на підставі Записки О. П. Вальтера "О потребностях, ко-торьім должно удовлетворять зда-ние Анатомического театра", доручила університетському архітектору О. В. Беретті виготовити проект плану будівлі Анатомічного театру. При сприянні попечителя учбової округи, почали спорудження будівель на заздалегідь визначеному місці - неподалік від Червоного корпусу університету, поряд із плацом, на якому передбачали будувати крупну лікарню - на розі вулиць "Кадетской" (нині Богдана Хмельницького) і "Больничной" (нині Пирогова). Нагляд за будівництвом (наукове консультування) доручили О. П. Вальте-ру. 1852 року професора Вальтера було відряджено до Москви, Санкт-Петербурга, Гельсинфорса і Дерпта задля "изучения подробностей устройства анатомических театров, с целью применить собранньїе сведения к возводимому в Києве подобному зданию". Вибудуваний у 1851-1853 роках Анатомічний театр складали шість різної величини кам'яних будівель; дві будівлі (найбільші) головним фасадом зорієнтовано на прилеглі вулиці: Кадетську і Тимофіївську (нині М. Коцюбинського), чотири містилися у дворі (з садом) площею в 2730 квадр. сажень, обгородженого високим (в 4 1/2 аршина) кам'яним муром. Передавання завершеного в серпні 1853 року будівництва Анатомічного театру підрядником замовникові (університету) закінчили у другій половині вересня, і "в 25-й день октября 1853 года"2 відкрили Анатомічний театр. Урочистість почали відправленням молебню та освяченням будівель у присутності лейб-медика імператора Миколи І доктора Єнохіна, попечителя Київської учбової округи І. І. Васильчикова та багатьох поважних осіб м. Києва. Професор Вальтер у вітальному слові дякував присутніх за їхню увагу - за "просвещенное внимание к скромному торжеству открьітия Анатомического театра"3, і звернув особливу увагу зібрання на анатомічний напрям київського Медичного факультету, завдяки тій обставині, що більша частина професорів факультету була учнями або послідовниками М. І. Пирогова. Анатомічний театр уважався поважному зібранню палацом науки. На другий день "начались в нем занятия профессоров й упражнения студентов в анатомии". Головна будівля Анатомічного театру розміщена уздовж вулиці, на невеликому пагорку, витягнута по осі: схід-захід, фасадом - на північ. Середня частина будівлі триповерхова (підвальний, середній і верхній), на головному фасаді виділена невеликим ризолітом, із двору - півкруглим виступом на всю висоту об'єму. Бокові частини будівлі одноповерхові. Другий (середній) поверх по периметру фасадів і кутові пілястри третього (верхнього) поверху рустовані. Увінчує будівлю карниз на невеликих кронштейнах і полога скатна покрівля. Цегляні стіни відштукатурені, корпус пофарбований у жовтий і білий кольори. Фронтон будівлі вивершував металевий двоголовий орел і напис: "Анатомічний театр 1853 годь". Після 1917 року символіку імперії зняли і "передали до Історичного музею"4; 1928 року будівлю пофарбували у два (жовтий і білий) кольори, старовинний напис на фронтоні ще зберігався. Головну будівлю споруджено в архітектурному стилі пізнього (перша половина XIX ст.) класицизму ("empire") - прості, строгі лінії замість вигадливих, химерних форм барокко. Підвальний поверх (п'ять відділень, розділених загальним коридором) був призначений задля складу розпилених дров; двома великими печами в коридорі опалювали середню частину будівлі. В одному з відділень зберігали посуд лабораторний, спирт, інші матеріали кафедри патологічної анатомії. Вестибюль (парадний вхід із вулиці Кадетської) складали чотири колони (чотиригранні), з'єднані красивими арками, та двоє симетрично розміщених широких чавунних сходів, які вели на верхній поверх - у музей. Музей театру містився у трьох великих залах, з'єднаних боковими ходами. У середній залі експонували колекції (11 530 нумерів) нормальної анатомії: 1) колекція з м. Вільно, 2) колекція О. П. Вальтера, 3) колекція В. О. Беця. Колекція (881 нумер) розвитку кісток у цьому, Київському музеї була єдиною в усій Європі, - ані Віденський, ані Берлінський, ані Мюнхенський музеї, ані музеї інших університетів Німеччини, Франції й Італії - за словами В. О. Беця - "не имели ничего по-добного". У східній залі експонували препарати порівняльної анатомії, у західній - препарати патологічної анатомії (1238 нумерів). На другому поверху, з вестибюля прямо - двері в головну аудиторію, вліво і вправо - коридори, розміщені посередині всієї будівлі. У боковій північно-східній частині поверху було 13 кімнат різної величини, чиста авдиторія задля читання лекцій патологічної анатомії та авдиторія для "микроскопических демонстра-ций" (обладнана професором-пато-логоанатомом Ю. І. Мацоном і про-фесором-анатомом О. П. Вальтером 1861 року на зразок авдиторій КисіоІІ1 \/ігспо\л/'а у містах Вюрцбурзі та Берліні). У боковій північно-західній частині поверху містилась секційна зала, котра займала три чверті простору (в решті простору містились кімната для трупів, препаратів, квартири "служителів" зали). Секційну залу розділяли (вдовж) на три відділення (південне, середнє і північне) 12 чотирикутних колон, з'єднаних одна з одною красивими арками, а вище арок були вентилятори. Опалювали залу голландськими печами, освітлювали агроновими, гасовими і газовими лампами. Трупи зберігали на подвір'ї, у кла-довках-льодовнях; консервували трупи чотирма способами: за Фон-бергером, за Будге, за Марілі, за Жірі. У головній будівлі містились кафедри: нормальної анатомії, патологічної анатомії, хірургічної анатомії і судової медицини. У північно-західній будівлі - кафедри гістології (нормальної і патологічної), загальної патології й авдиторія. В Анатомічному театрі (1853-1919 рр.) працювала яскрава плеяда вчених - анатоми: О. П. Вальтер, В. О. Бець, М. А. Тихомиров, Ф. А. Стефаніс; патологоанатоми: Ю. І. Мацон, Г. М. Мінх; гістолог П. І. Перемежко; патолог Н. А. Хржонщевський. В Анатомічному театрі заснована (1854-1861 рр.) Ю. І. Мацоном перша в Україні кафедра патологічної анатомії та вперше (в університетах України) застосовано професором Мацоном у навчанні студентів І дослідженнях мікрос фірми "ОЬегНаизег". Ю. І. Мацон 1! року сформулював гіпотезу "О морс логической сущности воспален (визнану і тепер) і визначення "Кр; 1869 р. відкрив "звездчатьіе клетки чени". В. О. Бець 1873 р. відкрив " гантские пирамидньїе клетки корьі ловного мозга". П. І. Перемежко 187; відкрив "непрямеє деление животн клеток (кариокинез)". Г. М. Мінх 187? сформулював гіпотезу "о прилипчив заразе" чуми; 1887 р. - "о несомненн заразительности проказы". В Анатомічному театрі О. П. Вальтер 1861 року заснував щотижневик "Современная Медицина" - перше науково-медичне видання в м. Києві. У наш час у цьому чертогу - на поверхах, у залах, скрізь - сліди видатної праці. А реставровані ми тецькі колони та чавунні сходи (наї помітніші архітектурні елемені інтер'єра), колір стін і стиль інтер'єр створюють ефект присутності услаі лених особистостей, котрі давне давно отут ходили, мислили, хвилк вались, раділи і сумували. Роздум в оцій храмині повертають до кла сичних зразків роботи минувшини і виникає змішане почуття нос тальгії, поваги, захоплення і гордост за наших іменитих попередників, з; те, що таке було, що є оця будівля велична, і в ній - Музей медицини. Головна будівля колишнього Анатомічного театру сьогодні - то велика історична і мистецька цінність. В Анатомічному театрі О. П. Вальтер 1861 року заснував щотижневик "Современна Медицина" - перше науково-медичне видання в м. Києві.